Вітряки створювали особливий колорит та краєвид наших сіл, чудовий пейзаж польових доріг. Біля них подорожні відпочивали, по них відміряли дорогу. Вони були наче сторожові вежі. Рухаючи крильми, вони нібито злітали в небо, а в нерухомому стані були уособленням величного спокою. Будували їх обіч доріг, у полі або ж на пагорбах за селом, поодинці чи групами, інколи до кількох десятків разом. Вітряки відігравали важливу роль у забудові сільських поселень, визначали їхнє архітектурне обличчя. Це своєрідна галузь нашої народної монументальної архітектури. До вітряка з’їжджалися вози з зерном, приходили з клунками селяни з навколишніх сіл, завжди була черга так само, як і на ярмарку. Біля нього велися розмови та укладалися різноманітні угоди, збиралася на обговорення сільська рада, а молодь водила веснянки, влаштовувала різні забави. А професію мірошника (той, хто молов зерно) у народі настільки поважали, що його слово було законом, з ним ніхто не сперечався та не сварився.
Ця іграшка - своєрідний екскурс в історію. Створює відчуття домашнього затишку, радості. Повністю зроблена з екологічно чистої деревини. Лопаті вітряка крутяться.